Те Гуань Інь

Один із найвідоміших улунів світу й, мабуть, найкрасивіша легенда в чаї: бідний селянин доглядав занедбаний храм богині Гуань Інь, і вона показала йому уві сні кущ біля стіни. З того куща й пішов сорт.

Роблять його в повіті Аньсі провінції Фуцзянь. Обробка тут одна з найскладніших у чаї: лист по черзі в’ялять, струшують, підсушують і скручують — і так по кілька циклів, поки краї листа не окисляться, а середина не залишиться зеленою.

Сучасний Те Гуань Інь буває двох типів. Світлий (цін сян) — ферментація близько 20%, свіжий, квітковий, смарагдовий настій; саме він у нас. Темний (нун сян) — з обсмажуванням, ферментація до 50%, смак ближчий до печених фруктів і карамелі.

Аромат сухого листа — вже подія: орхідея й бузок чути, щойно відкриваєш банку. Настій світлий, зеленувато-золотий, з густою текстурою. Смак свіжий і квітковий, з мінеральною основою; фініш довгий і солодкий — китайці називають це «хуей гань», зворотна солодкість.

Кульки скручені дуже щільно, тому перша заварка виходить слабкою — це нормально. Повний смак дає друга й третя.

• тим, хто вже спробував молочний улун і хоче далі;
• любителям квіткових ароматів;
• для повільного чаювання з гайванню — сорт розкривається саме в проливах;
• для другої половини дня: бадьорить м’яко й без різкості.

• Температура: 90–95 °C — цей улун любить гарячіше за молочний.
• Пропорція: 7 г на 150 мл.
• Час: перший пролив 15 секунд (він же промивний), далі 20–25 і по 10 додавати.
• Проливи: сім і більше; лист розкривається в цілі листки, і це варто побачити.

Найкраще без нічого. Якщо з їжею — легкі закуски, горіхи, свіжий сир, фрукти. Солодке й жирне ховає квіткову ноту, заради якої цей чай і беруть.