Варення з інжиру

Три складники: інжир, цукор і лимонний сік. Пектину немає — інжир густішає сам, у ньому достатньо власних пектинових речовин. Консервантів теж немає: густота й цукор роблять їх непотрібними.

Плоди йдуть цілими або половинками, а не пюре. Тому у варенні відчувається текстура, а дрібні насінини приємно хрумтять — саме за це інжирне варення й люблять.

Інжир сам по собі дуже солодкий і майже позбавлений кислоти. Лимонний сік вирівнює смак і одночасно допомагає варенню загуснути: кислота потрібна для того, щоб пектин узявся.

Без нього виходить приторна маса, яка не тримає форму.

• ложкою до чаю — класика, особливо до чорного;
• на тості з вершковим сиром — інжир і сир класична пара;
• до твердих і блакитних сирів — на сирну тарілку;
• у йогурт або на панкейки замість сиропу.

Інжирне варення густе й неяскраве, тому воно не забиває чай. Найкраще працює з Ассамом і Дянь Хуном; із зеленим чаєм теж можливо, на відміну від більшості варень.

18 місяців у закритій банці. Після відкриття — 14 днів у холодильнику: консервантів немає, і цукор працює тільки в закритій банці.